Курський фронт

У межах тижня росіяни встигли провести низку контрнаступів на Курщині, частину з яких ЗСУ вдалося розгромити. Всього було 4 наступи – на Борки, Журавлі, Погребки та Снагость.

На східній ділянці фронту ворог зумів продовжити наступ і після вибиття наших військових із села Уланок зайти в Борки, де зараз точаться запеклі бої. Далі на північ вони також розв’язали бої за Бірюківку, в якій раніше були оточені російські строковики. На північному фланзі тривають зустрічні бої: ЗСУ штурмують Волоконськ та Олександрівку, через яку й надалі мають намір вийти на перерізання дороги Кореневе – Рильськ.

Натомість росіяни атакують в напрямку на Ольгівку, Журавлі й Шептухівку, щоб деблокувати інші свої оточені відділення. Біля Ольгівки Сили оборони дещо відступили, але водночас знищили одну із заблокованих груп росіян і продовжили блокування іншої в районі Крем’яного. Наступ на Погребки захлинувся.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Однак найбільші зусилля ворог сконцентрував на тому, щоб зняти загрозу ізоляції Глушківського району. Для цього росіяни почали низку атак із заходу та півночі в напрямку Снагості. Після кількох днів боїв, не втримавши натиску, частини ЗСУ відступили до Любимівки й Обухівки. Збройні сили РФ переслідували українське військо, але їх розбили наші десантники, які підійшли на допомогу. Одночасно з цим 225-й штурмовий батальйон ЗСУ проламав захист кордону в районі села Веселе та за кілька днів прорвався до південних околиць районного центру Глушково, розширюючи наступ на схід і на захід. Це змусило росіян зупинити атаки, адже вони зовсім забули про захист тилів. У самій Снагості наразі ще тривають бої, але рашисти зараз більше думають, як вивести з оточення близько 8 тис. солдатів і захистити Глушково й Кореневе. Тим часом наші захисники зайняли частину прикордонного села Тьоткіно, де все ще обороняється потужний контингент окупантів.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Проте це не всі сюрпризи, які підготували ЗСУ. Теплова карта ударів від NASA демонструє, що за останні кілька днів наші військові посилили удари на прикордонні з Брянщиною, в районі сіл Середина-Буда, Зноб-Новгородське та Семенівка. Це може вказувати на підготовку чи вже проведення нових рейдів на території РФ. Окрім того, зафіксовано прорив кордону в районі села Хомутівка, однак про його наслідки наразі невідомо.   

Фото: deepstatemap.live

В місті Торопець Тверської області понад 100 дронів та кілька ракет ЗСУ вразили найбільший за всю війну склад боєприпасів головного ракетно-артилерійського управління РФ – вибухають 30 тис. т., а площа пожежі охопила 6 км завширшки. В короткостроковій перспективі це вплине на бойові дії, особливо на Курщині та Харківщині.

Луганщина й Харківщина

Рашисти продовжили розширювати зону контролю на захід від Піщаного та одночасно просуваються до річки Оскіл. До перших сіл на лівобережжі Осколу, Колісниківки та Кругляківки, залишилося трохи більш як 3 км. Якщо такий темп наступу триватиме, то вже в жовтні окупанти зможуть дійти до Осколу й розрізати навпіл цю ділянку фронту на сході Харківщини, розірвавши сполучення по лівому березі річки між Куп’янськом і Боровою. Втім, наразі ситуація тут не є критичною, адже обидва міста мають змогу забезпечувати логістику з іншого берега, через мости чи понтонні переправи. На північ від Куп’янська росіяни окупували частину Синьківки, бої за яку тривають уже понад рік. У південній частині села ще точаться бої.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

На фронті між Лиманом і Боровою окупанти зайняли повністю село Макіївка, але не змогли перейти річку Жеребець. Ще далі на південь вони значно розширили зону свого контролю біля села Невське, наблизившись на відстань менше ніж 1 км до його околиць. Натомість Сили оборони відкинули ворога на ділянці в 4 км біля Торського.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Часів Яр і Сіверськ

На цій ділянці фронту значних змін не відбувалося вже давно. ЗСУ відбили всі спроби рашистів перейти канал у Часовому Яру та пробити нашу оборону в лоб. Так само Сили оборони зачистили ворожі підрозділи, які перетнули канал південніше від Часового Яру, в районі Курдюмівки. А от розширення зони контролю біля Кліщіївки та Іванівського виглядає доволі загрозливим, бо в разі вибиття Сил оборони з цієї панівної височини в росіян суттєво поліпшаться умови для наступу на Часів Яр із півдня.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Наразі ж із півночі ворог зумів перетнути водну перешкоду в селі Калинівка та намагається тут розширити захоплену на правому березі каналу ділянку. ЗСУ натомість контратакують, щоб ліквідувати цей прорив.   

Ще однією загрозливою окупацією стала втрата села Спірне, що за 10 км від Сіверська. Однак на цій ділянці швидкого просування рашистів не буде.  

Покровський фронт тримає удар, але Курахове під загрозою

Оскільки основні акценти штурмів росіяни змістили на південь, то в північній частині Покровського фронту успіхи ворога були мінімальними. Зокрема, рашисти зайняли ще кілька вулиць у Гродівці та зуміли в самому місті перейти на інший бік річки Журавка. Гродівка фактично повністю опинилась в окупації. 

У районі Новогродівки окупанти розширили свій контроль на захід від міста до околиць Лисівки та на північ, зайнявши терикон біля Крутого Яру. Крім того, ворог знищив два шляхопроводи між Покровськом і Мирноградом.  

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Попри напівоточення, ЗСУ ще зберігають частковий контроль над Маринівкою та зуміли не допустити прориву до Селидового. Втім ворог намагається оточити місто, а не штурмувати його в лоб, а тому зробив маневр із проривом від Мемрика в зону між Селидовим та Українськом. Цей прорив може дозволити окупантам обійти Селидове, щоб атакувати його з трьох сторін. Саме Селидове зараз є головною перепоною для просування ворога далі на Покровськ із південного флангу.

В Українську тривають запеклі міські бої. ЗСУ контролюють 10% території в західній частині біля терикона та шахти. Однак росіяни тут тиснуть доволі потужно, тому Сили оборони найближчим часом будуть повністю виходити з міста.  

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Наразі вони підійшли до північних околиць іншого міста – Гірник, яке мало б на тривалий час зупинити загарбників. Саме від оборони Гірника залежить, чи зуміють ЗСУ вчасно відступити з Невельської кишені. Рашисти тиснуть на цю кишеню як з півночі, де вони окупували Галицинівку та Желанне Перше, так і з півдня, де атакують залишки неокупованої Красногорівки. З Красногорівки окупанти пруть у два напрямки: вздовж річки Лозова на Олександропіль і Гостре, а також намагаються форсувати річку у північному напрямку, де ЗСУ ведуть ар’єргардні бої. Сили оборони натомість зайняли оборону в Желанному Другому та поступово відступають до переправи через Журавку в Зоряному. Ймовірно, в кращому разі, цей процес розтягнеться на кілька тижнів. У гіршому – доведеться пробиватися з оточення з боями.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

Багато в чому цей сценарій залежить від того, наскільки довго ЗСУ зможуть втримувати оборону в селах Гострому й Олександрополі. Наразі впродовж тижня рашисти подолали 5 км і розпочали бої  за Гостре, яке є одним із ключових у захисті Курахового. Паралельно зс РФ закінчили окупацію Георгіївки та розпочали штурм Максимільянівки – останнього села перед Кураховим. Для того, щоб почати наступ на це місто, ворогу потрібно буде пробити ще понад 7 км нашої оборони. Фактично можна говорити про об’єднання Покровського та Курахівського фронтів, адже ситуація в одному буде прямо впливати на інший.

Оточення Вугледара

Ситуація довкола міста стає все більш загрозливою. Зс РФ перемістили сюди значну частину резервів і впродовж тижня атакували на різних ділянках понад 280 разів – це абсолютний рекорд на зазначеній ділянці фронту.

Після окупації Водяного росіяни почали штурм шахт Південнодонбаська №1 та №3. Відступаючи від шахти №3, ЗСУ підірвали ствол шахти заввишки 115 метрів, щоб позбавити ворога переваги. Втім, загарбники просунулися в напрямку основної логістичної артерії від Курахового через Богоявленку на відстань до 4 км. За шахту №1, як і за терикон біля неї, бої ще тривають.

Тим часом окупанти через поле підійшли до південних околиць Катеринівки, що полегшить їм завершити окупацію Костянтинівки.

Фото: Еспресо карта бойових дій за 11-18 вересня

На південний захід від Вугледара рашисти пробилися ще на кілька кілометрів у напрямку Золотої Ниви. На цій ділянці фронту вони шукають способи форсувати річку Кашлагач, щоб зайти в тил оборонцям Вугледара. Складається враження, що саме на Вугледарському напрямку росіяни хочуть досягнути якнайшвидшого результату та захопити Вугледарську “фортецю”. Якщо це станеться, то матиме негативні наслідки для всього південного фронту не тільки в Донецькій, а й у Запорізькій області. 

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Аналіз ситуації на Курському фронті

Відомо, що за останній тиждень росіяни провели кілька контрнаступів на Курському фронті, проте Збройним Силам України вдалося відбити деякі з них. Наразі тривають запеклі бої в Борках, де росіяни зуміли прорватися після вибиття Українських військових з села Уланок. Але ЗСУ продовжують утримувати позиції і блокувати інші групи росіян недалеко від Крем’яного.

Найбільша загроза від росіян на Курському фронті полягає в їхній спробі зняти загрозу ізоляції Глушківського району. Для цього вони почали атаку з півночі та заходу в напрямку Снагості. Частини ЗСУ відступили до Любимівки та Обухівки, а росіяни почали переслідувати їх. Однак, на допомогу прийшли українські десантники, які розгромили російські війська та перекрили перспективний шлях до Глушкова. Тепер росіяни знаходяться в складній ситуації – вони мають думати, як вивести з оточення свої сили та захистити Глушково та Кореневе.

Також варто звернути увагу на переміщення ЗСУ у напрямку прикордонної лінії з Брянщиною. Теплова карта ударів від NASA показує, що українські військові посилили удари в районі сіл Середина-Буда, Зноб-Новгородське та Семенівка. Це може свідчити про підготовку або вже проведення нових рейдів на території РФ.

Розширення зони контролю росіян в Луганщині та Харківщині

На Луганщині росіяни продовжують розширювати свою зону контролю на захід від Піщаного та просуваються до річки Оскіл. Якщо такий темп наступу триватиме, то вже в жовтні окупанти можуть дійти до Осколу та розрізати навпіл цю ділянку фронту на сході Харківщини. Утім, наразі ситуація тут не критична, оскільки Куп’янськ та Борова можуть забезпечувати логістику з іншого берега річки.

Також варто відзначити, що росіяни окупували частину села Синьківка на північ від Куп’янська, де бої тривають вже понад рік. У південній частині села ще тривають баталії.

Продовження наступу росіян під загрозою на Курахівщині

Ситуація на Покровському фронті залишається напруженою. Росіяни змістили свої акценти на південь, але ЗСУ втримують удари в Гродівці та Новогродівці. Проте росіяни вдалося прорватися та перейти річку Журавка в Гродівці. Водночас ЗСУ утримують позиції в Желанному, але на північний захід від міста, росіяни окупували частину Спірного. Росіяни також намагаються оточити Вугледар, а для цього прориваються у напрямку Золотої Ниви та Катеринівки.

З моєї точки зору, одні з головних питань на Курахівщині полягають у тому, наскільки довго ЗСУ зможуть утримувати оборону в Гострому та Олександрополі. Ці села є ключовими у захисті Курахового, і їх втрата може негативно вплинути на увесь південний фронт в Донецькій та Запорізькій областях. Також варто зазначити, що росіяни мають намір взяти в облогу Гірник, яке розташоване всього в 10 км від Сіверська.

Ситуація навколо Вугледара загострюється

Наразі Вугледар є однією з головних перепон росіян на Покровському фронті. Окупанти посилили свої сили на цій ділянці фронту і здійснюють багато атак на позиції ЗСУ. Росіяни також просуваються в бік Костянтинівки, маючи на меті обійти Вугледар та захопити його з трьох сторін. Якщо Вугледар впаде у руки росіян, це матиме серйозні наслідки не тільки для міста, але й для всього південного фронту в Донецькій та Запорізькій областях.

З урахуванням цих фактів, ситуація на Курському фронті залишається складною і потенційно небезпечною для ЗСУ. Росіяни продовжують наступ на декількох напрямках, але українські військові роблять все можливе, щоб відбити атаки і утримати свої позиції. Наступальні можливості росіян досить великі, тому важливо, щоб ЗСУ змогли ефективно протистояти їм і не допустити подальшого просування ворога.

Джерело: espreso.tv